Краєзнавчий цикл «Відкриваємо Татарку»
Публікація 3.
Особняк на Нагірній, 2 — будинок, який продовжує розповідати свою історію.
Продовжуючи відкривати для себе Татарку, ми прогулювалися тихими вулицями Нагірною та Овруцькою. Саме тут ще збереглися старовинні особняки початку ХХ століття, які й сьогодні формують неповторний образ старого Києва. Варто лише сповільнити крок, уважніше придивитися — і архітектура починає розповідати свої історії.
Особливе враження справив особняк на вулиці Нагірній, 2. Його історія розпочалася 7 (20) травня 1909 року, коли архітектор Аркадій Кондратійович Савченко підписав проєкт будинку. Замовниками будівництва стало подружжя Євгенія та Софії Черняєвих, які оселилися тут після завершення будівництва. Саме для них у 1909–1910 роках були виготовлені й встановлені вхідні двері, що стали справжньою окрасою садиби.
На архівному кресленні Аркадій Савченко навіть позначив двері теплим червоним кольором. Саме тому під час сучасної реставрації було вирішено повернути їм цей історичний відтінок.
Нам пощастило побувати всередині особняка, тому більш детально про нього розповідаємо. Завдяки небайдужій мешканці, яка дбайливо опікується особняком, ми змогли ще раз переступити його поріг. Щиро вдячні їй за гостинність, довіру та можливість побачити цей унікальний будинок із середини.
Переступивши його поріг, ніби переносишся в іншу епоху. Високі стелі, старовинні дерев’яні двері, кахляна піч, настінний годинник, масивні меблі, чавунна ванна на ніжках, великі вікна, крізь які ллється сонячне світло… Тут кожна деталь дихає історією, а сам будинок ніби дбайливо береже пам’ять про всіх, хто жив у його стінах.
Минулого року в особняку проводилися екскурсії та цікаві культурні події. Саме тоді нам пощастило побувати тут на незвичайній виставці старовинних фоторамок із приватних колекцій. Це можна побачити на фото в дописі нижче. Історичні інтер’єри надзвичайно гармонійно доповнювали експозицію, створюючи відчуття справжньої подорожі в часі.
Нині будинок тимчасово не приймає відвідувачів.
За більш ніж століття особняк пережив зміну власників, революції, війни, радянські «ущільнення», пожежі, кінозйомки та безліч людських історій. Зовсім недавно він вистояв і після ударної хвилі російської ракети. Попри всі випробування, будинок зберіг свою душу та вражаючу кількість автентичних деталей.
Такі місця нагадують, що історія Києва живе не лише в музеях чи підручниках. Вона живе у старих будинках, у дерев’яних дверях, що пережили понад століття, у речах, які пам’ятають своїх господарів, і в людях, які з любов’ю досліджують, бережуть і відроджують нашу культурну спадщину.
Окремої уваги заслуговує історія відновлення історичної брами. За понад століття дощі, сніг, час і шашіль поступово руйнували деревину, було втрачено чимало декоративних елементів. Але завдяки архівним кресленням та фотографії 1950-х років майстрам вдалося відтворити навіть найдрібніші деталі.
Цю копітку роботу виконала команда громадської організації «Справжній Київ», продовжуючи справу свого засновника Сергія Миронова — дослідника, пам’яткоохоронця й людини, яка присвятила своє життя збереженню історичних дверей столиці. Завдяки його однодумцям будинок повернув собі одну зі своїх найцінніших окрас і ще одну сторінку своєї справжньої історії.
Коли старі будинки відкривають свої двері, вони відкривають і свої історії. І поки є люди, які їх бережуть, пам’ять про старий Київ житиме й надалі.
Далі буде… Адже Татарка ще приховує чимало дивовижних місць і історій, які ми відкриватимемо разом.
Залиште відгук