Зараз можна побачити багато інформації про Лесю УКРАЇНКУ: для політологів це розповіді про політичну активність і громадянську позицію Лесі Українки, для географів – більше про її подорожі, для юристів – про родину Косачів, бо більшість з них працювали юристами. І вся ця інформація свідчить лише про одне – масштаб генію Лесі Українки та неординарність її родини.Якщо одним реченням – Леся Українка була людиною виняткової мужності і принциповості.
Варто сказати, що з юних літ Лесі довелося постійно подорожувати по Україні, Європі, територіях царської Росії. І хоча ці подорожі були викликані хворобою, мали вони велике значення для її самоідентифікації. Вона відвідала Одесу, Полтаву, Севастополь, Алупку, Ялту, бувала на Житомирщині, Буковині, Галичині. І звісно ж – Луцьк. І звісно ж – Київ.
Ми хочемо торкнутись «київського» періоду її життя. Тож…Перший приїзд до Києва був у січні 1876 року, щоб попрощатися з дядьком Михайлом Драгомановим перед його вимушеною еміграцією.
У 1881 році дітей Михайла, Лесю, Ольгу повезли до Києва на навчання під керівництвом приватних вчителів. Михайло й Леся почали вчитись за програмою чоловічої гімназії, Леся ще брала уроки гри на фортепіано у дружини М. Лисенка – Ольги Олександрівни О’Коннор. Маючи також хист до малярства, деякий час брала уроки у відомій Київській рисувальній школі Олександра Мурашка.
До сторінок «київського» періоду життя Лесі належить початок 20 сторіччя: гостювання у садибі Фотія Красицького, онука Катерини, сестри Тараса Шевченка. Близько 1900 року відомий уже тоді художник Красицький оселився на Пріорці в невеличкому, але дуже зручному будиночку з великою земельною ділянкою. Відтоді на гостину до нього потяглися визначні діячі української історії та культури. Бували тут Микола Лисенко, Михайло Старицький, Михайло Грушевський, Тадей Рильський… Гуляла садом і Леся Українка. У садибі художника є вікова липа, посаджена нею.
З далеких мандрівок Леся полюбляла привозила різні екзотичні речі, які і через багато років нагадують про неї.
1904-го Фотій Красицький написав чарівний портрет Лесі: це один із двох, які були створені за життя поетеси.
Ще один епізод «київського» періоду життя: 7 серпня 1907 року Леся Українка та Климент Квітка (Кльоня – так назвали його Косачі) вінчалися у церкві Вознесіння Господнього на Деміївці в Києві (церква й досі стоїть на початку Голосіївського проспекту) й оселилися на вулиці Великій Підвальній, буд.32, кв.11. В серпні цього ж року подружжя вирушило до Криму, а з 1908 року – до Грузії.
З Кавказом Лесю Українку пов’язує дуже романтична історія її юності. Якийсь час невеличку кімнату в родини Косачів винаймав студент Київського університету Святого Володимира Нестор Гамбарашвілі. У Лесі з Нестором були схожі погляди на суспільно-політичне життя, обоє захоплювалися філологією та літературою. Одного дня Леся подарувала юнакові своє фото зі зворушливим написом: «Бажаю Вам, пане Несторе, послужити сумлінно та беззавітно Вашій прекрасній рідній країні. Коли буде потреба у товариській допомозі та пораді – згадайте, що є на світі Лариса Косач. Київ, 6.5.1896 р.».
1913 року попри заборони влади Нестор Гамбарашвілі виступив з емоційною промовою на Байковому кладовищі в Києві під час прощання з Лесею Українкою.
Наостанок в доповнення до нашого «портрету» великої поетеси хочемо привести спогади її сестри Олі, що в Лесі:
«такі самі риси обличчя, барва очей і волосся, як у батька, так само середній зріст, така ж постать, така сама тендітність», «однаково були лагідні та добрі безмежно», «надзвичайно стримані, терплячі та витривалі, з виключною силою волі», «однаково делікатні у відносинах з людьми», «для любих людей чи справ могли поступитися багато чим, могли бути дуже поблажливими, але я не можу уявити тої людини, тої справи, взагалі тої сили, що могла б примусити, батька чи Лесю однаково, зробити щось, що вони вважали за непорядне, нечесне. Щоб же зробити таке для власної вигоди чи користі, чи безпечності, то про те не може бути й мови».
Твори Лесі УКРАЇНКИ, як і багато інших книжок ви можете знайти в фондах Бібліотеки ім. Т. Шевченка для дорослих та скориставшись зведеним «Електронним каталогом ЦБС Шевченківського району м. Києва», або «Електронним каталогом Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки».
Залиште відгук