Продовжуємо ювілейний цикл розповідей про Степана Васильченка.
Публікація 4.
Ідея знайти та впорядкувати поховання Степана Васильченка з`явилась у нас уже давно, та все якось не складалось. Аж ось чудова нагода – кілька днів «бабиного літа» – і ми в супроводі двох панів Володимирів вирушили на Байкове кладовище – один з найстаріших некрополів, що зберігся в Києві, пам’ятку історії та культури.
Ховати тут почали ще 1834 року, вперше в Києві представників усіх конфесій та віросповідань разом; за цим принципом цвинтар був поділений на секції: лютеранську, юдейську, православну, католицьку тощо. Свою назву, до речі, кладовище отримало від прізвища генерал-майора Сергія Васильовича Байкова, учасника двох російських воєн ХІХ ст., на викуплених землях якого (хутір Байковий) воно й розташоване.
Нам було відомо лише те, що Степан Васильович похований на ділянці №1; ми сподівалися, що адміністрація Байкового нам допоможе, проте по телефону нам відповіли, що планів архівних поховань у них немає, то ж нам доведеться блукати серед могил навмання. Аж тут нам і стали у пригоді наша читачка, к.і.н., старший науковий співробітник Департаменту охорони культурної спадщини КМДА Леся Іванченко та спеціаліст відділу Зводу і некрополів КНМЦ ДОКС Світлана Мала (Сізова). Завдячуючи їм ми вже незабаром мали і перелік могил відомих особистостей на діл. №1 і мапу розташування на ній поховань.
Знайти за схемою Степана Васильченка було нескладно, проте на цвинтарі нас очікувала несподіванка: виявилося, що в спільній з ним огорожці стоять дві однакові гранітні стели – його і відомого українського драматурга Івана Кочерги. Цікаво, чому так вийшло? Інформацію довелося пошукати. Івана Кочерги не стало 1952 року – за 30 років по смерті С. Васильченка. Трохи згодом Спілка письменників та державні органи УРСР облаштовували першу ділянку Байкового некрополя, тож могили класиків, які перебували під опікою держави, отримали типове уніфіковане офіційне оформлення.
Звичайно ж, ми упорядкували обидві могили, які геть позаростали диким виноградом. Ви також можете відвідати поховання Степана Васильченка за мапою, яку ми додаємо в дописі, щоб віддати шану цій непересічній людині. А ми сміливо, зважаючи на сьогоденні реалії, плануємо запросити туди всіх охочих 11 серпня наступного року на 95-річчя по смерті Васильченка (Панасенка) Степана Васильовича – видатного українського письменника, як викарбувано на його надгробку.
Інформацію підготовлено за матеріалами фонду бібліотеки та з використанням відкритих джерел Інтернету.
Нова розповідь вже незабаром…
Залиште відгук