ПРО НАС
КОНТАКТЫ
FACEBOOK
КАРТА САЙТУ
EnglishGermanPolishUkrainian
ОСОБИСТИЙ КАБІНЕТ

Краєзнавчий нарис. Лук’янівка, Татарка

У київському сквері по вулиці Січових Стрільців (Лук’янівка) замість пам’ятника Косіору планують встановити пам’ятник видатному українському воєначальнику, командувачу Запорізького полку армії УНР, визволителю Криму від більшовиків – Петру БОЛБОЧАНУ.

Хто ж такий Петро Болбочан?
Народився 5 жовтня 1883 року в родині православного священника.
Ще під час навчання в Чугуєві (піхотне юнкерське училище) Петро Болбочан організував український гурток. А потім була Перша світова війна.
Уже влітку 1917-го року 34-річний Болбочан почав українізовувати свій 5-й армійський корпус. Але російська більшість підняла бунт, сталася збройна сутичка, після чого українців роззброїли. Петро Болбочан разом із побратимами відправився до Києва, де створив 2-й Запорізький полк. «Запорожці» Петра Болбочана стали одним з найбільш боєздатних з’єднань Армії УНР.
Чітко притримувався державницької позиції, мріяв про сильну армію. В одному з наказів військам наголошував: «ніяких совєтів робочих депутатів, монархічних організацій… я не допущу. Підкреслюю, що ми боремося за самостійну демократичну Українську Республіку, а не за єдину Росію, якою б вона не була – монархічна чи большевицька».
З грудня 1918-го – командувач Лівобережної групи Армії УНР.
В квітні 1918 р. Болбачан здійснив свій головний подвиг в ім’я України, розбив на Перекопі війська більшовицької Росії і увірвався у Крим, взяв Джанкой, Сімферополь і Бахчисарай. Це була перша велика перемога армії УНР, під впливом якої командувач Чорноморським флотом Росії адмірал Михайло Саблін 29 квітня 1918 р. о 16:00 віддав наказ: «Флоту підняти український прапор», а Центральній Раді в Київ він телеграфував: «Сього числа Севастопольська фортеця і флот, який був у Севастополі, підняли український прапор. Командувати флотом почав адмірал Саблін».
Після відступу з Лівобережжя знятий з командування Запорозьким корпусом. Декілька днів провів під арештом, а потім кілька місяців – під наглядом місцевої влади у Станіславові (Івано-Франківськ). Гостро критикував суперечливу політику уряду та його міністрів.
9 червня 1919-го був заарештований і 10 червня засуджений до страти за підозрою у намірах здійснити державний переворот (усунути від влади Головного отамана Симона Петлюру). Завдяки великій симпатії у військах, мав змогу втекти. Однак не зробив цього, бо прагнув довести, що за ним немає жодної провини. Виконання вироку відтермінували для проведення додаткового слідства (на клопотання Андрія Макаренка, члена Директорії). Під час додаткового слідства Болбочан піддавався тортурам. Полковник збожеволів від них.
Закатований і розстріляний «своїми» 28 червня 1919-го.
Слідство продовжувалося і після страти, але не знайшло ніяких підтверджень державної зради та підготовки заколоту.
Вшанування пам’яті патріота України і хороброго воїна, який став жертвою політичних інтриг, почалося лише тепер.

До листопада 2017 року сквер називався на честь Станіслава Косіора. Тут же стояв пам’ятник Косіору, який був відкритий в 1970 році.
А хто ж такий Косіор? Як з’ясували дослідники, Косіор «входив до республіканського ядра організаторів Голодомору в Україні та забезпечував його здійснення керівництвом нижчих рівнів». Злочини Косіора не приховували всі роки незалежності України. І багато хто вимагав прибрати пам’ятник. Але пам’ятник стояв до листопада 2008.
Вночі 20 листопада 2008 року пам’ятник був демонтований. Бюст був знятий, постамент зі слідами від збитих букв залишився.

Пам’ятник Петру Болбочану планують відкрити до річниці від дня народження – 5 жовтня.

Залиште перший коментар

Залиште відгук

Ваш e-mail (не публікується).


*