Головна сторiнка Вiдiслати листа Карта сайту
Новини
Анонс подій
Територія спілкування
ЗАВІТАЙТЕ (наші адреси, телефони)
Корисні поради
Ресурси бібліотек
Фотогалерея
Краєзнавчі замальовки
Вернісаж
Електронний каталог
Книжкові виставки до пам'ятних дат
Дегустація літературних новинок
Новини
20182017201620152014201320122011201020092008
Нам пора для україни жить: письменницька велич Івана Франка

12.09.2016

Нам пора для україни жить: письменницька велич Івана Франка

У стінах бібліотеки Ім. М. Костомарова відбувся літературний альманах, під час якого учні 10 класу СШ № 27 дізналися багато цікавої інформації про цю геніальну особистість.

Олесь Гончар писав, що Франкові самою природою відведено місце в ряду найвизначніших гуманістів епохи, адже завдяки йому, його невпокійливій совісті, його невсипущій праці ставали ми ближчими до людства, міцнішою й вищою ставала самосвідомість цілих поколінь українського народу, що виходив на арену світових подій уже з Франковою мудрістю, з Франковим досвідом, з його духу печаттю.

Постать українського генія, який володів 14-ми мовами і займався десятком різних видів творчої діяльності, повинна бути прикладом щоденного наслідування для кожного. Творча спадщина Франка вражає, а його працездатності дивуються найбільші трудоголіки сучасності.

Пропонуємо цікаві та несподівані факти з життя великого українця

Іван Франко народився 27 серпня 1856 року в прикарпатському селі Нагуєвичах Самбірського округу (тепер Дрогобицького району Львівської області) на Галичині. Батько, Яків Франко, був заможнім сільським ковалем; мати, Марія з роду Кульчицьких, походила зі збіднілої шляхти. Хоча між батьком, у якого це був другий шлюб, і досить молодою матір’ю була велика вікова різниця (33 роки: батькові було 53, а матері – 20 років), подружжя жило у злагоді.

Коли Іванові було шість років, батько віддав його до початкової школи. Вже за два роки Іван читав українською, польською і німецькою, добре рахував, розв’язував задачі. У 1864 році хлопця віддали у Дрогобич, у так звану нормальну Головну міську школу отців-василіан. Івана, як особливо здібного, зарахували одразу до другого класу. Франко прийшов у селянському одязі, через що йому як мужицькому синові відвели «ослячу» задню парту. Проте на кінець навчального року Франко став першим учнем класу за успішністю. «На екзамені, - згадував письменник в автобіографії, - був і мій батько, - я не бачив його, а тільки коли мене викликали першого, щоб одержати нагороду, то я почув, що він голосно заплакав».

У 9 років Іван залишився без батька. Мати вийшла заміж вдруге. Вітчим, Гринь Гаврилик, фактично замінив хлопцеві батька. Протягом всього життя Франко підтримував дружні стосунки зі своїм вітчимом.

У гімназійні роки, залишившись без батьків, заробляв на життя репетиторством. Із тих коштів зібрав величезну на той час бібліотеку – понад 500 томів.

Восени 1875 р. Франко став студентом філософського факультету Львівського університету. Як і більшість молодих людей того часу, він захоплювався ідеями соціалізму. Читав твори Маркса, Енгельса, листувався з Михайлом Драгомановим. Однак наприкінці життя він зрозумів хибність ідеї Маркса, назвавши соціалістичну державу тюрмою.

У Франка було близько 100 псевдонімів. Серед них: Джеджалик, Брут Хома, Мирон, Живий, Кремінь, Марко та ін.

Львів – місто, де письменник прожив сорок років. Він присвячував Львову вірші, був щиро захоплений ним. Саме у місті Лева зараз функціонує Університет імені Івана Франка, де його поважають навіть крізь віки.

Івана Франка заарештовували тричі. У перший раз він провів у камері з кримінальними злочинцями 11 місяців, а після другого арешту, у 1880 р., ледь не помер з голоду. Тоді за тиждень в готелі він написав повість «На дні» без єдиного виправлення і на останні гроші відіслав її до Львова, після чого три дні жив на три центи, знайдені на березі річки Прут. А коли їх не стало, лежав без пам’яті, без сил. Врятував Франка старий служитель готелю.

Іван Франко став першим професійним українським письменником, який заробляв на життя літературною працею.

Співзасновник першої української політичної партії – Русько-Українська радикальна партія - та перший її голова, автор програми.

Закликав населення Галичини називати себе українцями, а не русинами. «Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинським, а українцями без офіційних кордонів…», писав він у листі до молоді в 1905-му році.

Одним із перших спрогнозував крах ідеології марксизму, а соціалістичну державу назвав тюрмою: «Люди виростали б і жили би в такій залежності, під таким доглядом держави, про який тепер у найабсолютніших поліційних державах нема й мови. Народна держава сталась би величезною народною тюрмою».

Радянський режим називав його атеїстом, а він залишався глибоко віруючою людиною. Виріс у побожній родині, досліджував Святе Письмо, товаришував із галицькими священниками, мав приязні стосунки з митрополитом Андрієм Шептицьким.

У 1886 р. Франко одружився. Його дружиною стала Ольга Хоружинська, яка була високоосвіченою людиною, добре володіла багатьма мовами. Познайомившись з письменником, вона вирішила стати його дружиною й помічницею, та присвятити своє життя чоловікові. Разом подружжя виховало чотирьох дітей, однак подружнє життя Франків не було щасливим. Матеріальні нестатки, хатні злидні, щоденні турботи, вороже ставлення до Ольги з боку найближчих співробітників чоловіка, - все це зломило жінку. Наслідком були сухоти, нервове перенапруження, а згодом і цілковитий психічний розлад. Вона померла 17 липня 1941 року і похована неподалік від свого чоловіка.

Іван Франко прожив неповних 60 років, з них понад 40 років віддав активній творчій діяльності. У практичному підсумку за 40 років він написав 6000 творів. Це означає, що кожних два дні з-під пера письменника виходив новий твір, що міг бути віршем чи новелою, або й повістю, романом чи монографією. За час активної творчої діяльності письменника в нього вийшло 220 окремих видань, кожного року Франко видавав 5-6 книжок. Серед сучасних письменників таких титанів немає, а колосальна працездатність Франка просто вражає.

Останні сім років писав лівою рукою, бо права була паралізована. Систематизувати та упорядковувати матеріали йому допомагав син Андрій. Двоє синів Івана Франка (Петро і Тарас) вступили до складу легіону Українських січових стрільців.

Помер Іван Франко 28 травня 1916-го на чужих руках – сини були у війську, дочка в Києві, дружина в лікарні. Через бідність і нестачу грошей ховали в чужій вишиваній сорочці, в «позиченій» ямі на шість домовин. В окремій могилі перепоховали Івана Франка через 10 років.

Учасники заходу також переглянули фільм студії «ВІАТЕЛ» про життя і творчість Івана Франка та ознайомились з поетично-музичною композицією «Зів’яле листя», підготовленою до 150-річчя від дня народження письменника, за сприяння Київської міської адміністрації.

Джерело

Нові надходження
Марія Карп'юк. Дорога додому

Дорога додому : повість, оповідання / М. Карп'юк. - Київ : "Видавництво "Фенікс", 2016. - 176 с.

Володимир Кобзар. Хроніка буднів

Хроніка буднів: новели, повість / В. Ф. Кобзар. - Київ : «Видавництво «Фенікс», 2016. - 160 с.

Олена Рижко. Ще одна історія про…

Ще одна історія про... : роман / Рижко О. М. - Київ : «Видавництво «Фенікс», 2016. - 192 с.

Горобець О. Постаті з вирію

Постаті з вирію : повісті, нариси / О. О. Горобець. - Київ : "Видавництво "Фенікс", 2016.-176 с.

Олена Карпенко. Підручник янгола

Підручник янгола : роман / О. О. Карпенко. - Київ : «Видавництво «Фенікс», 2016. - 256 с. : іл.

Петро Селецький. Книга справджень

Книга справджень : вірші та поеми / П. І. Селецький. Київ : «Видавництво «Фенікс», 2016. 208 с.

© www.shevcbs.kiev.ua 2008Дизайн та розробка www.it-net.com.ua