Головна сторiнка Вiдiслати листа Карта сайту
Новини
Анонс подій
Територія спілкування
ЗАВІТАЙТЕ (наші адреси, телефони)
Корисні поради
Ресурси бібліотек
Фотогалерея
Краєзнавчі замальовки
Вернісаж
Електронний каталог
Книжкові виставки до пам'ятних дат
Дегустація літературних новинок
Новини
20182017201620152014201320122011201020092008
Некрополі Києва: вічний борг нашої пам’яті

28.04.2016

Некрополі Києва: вічний борг нашої пам’яті

Кладовища іноді називають грецьким словом «некрополь» – буквально «місто мертвих». Сюди приходять, аби із сумом згадати померлих рідних та близьких. Водночас історичні кладовища є місцем поклоніння прахові славетних людей, які тут спочили.

Ще у 1833 році ліворуч від нинішньої Байкової вулиці було відведено місце для поховань мешканців Києва різних сповідань – православних, католиків, лютеран. Нове кладовище деякий час називалося Новостроєнським, зрештою отримало назву Байкове від розташованого в цій місцевості хутора генерала Байкова.

Ім’я Сергія Байкова вписане в історію Вітчизняної війни 1812 року. При відступі французької армії з Росії авангардний загін на чолі зі штабс-капітаном Байковим захопив обоз наполеонівського маршала Даву, в якому виявилися цінні документи і жезл самого маршала. Фельдмаршал Кутузов послав Байкова до Петербурга з повідомленням про цю подію. Офіцер передав імператорові Олександру I унікальний трофей, і той одразу ж нагородив Сергія Байкова Георгіївським хрестом. Згодом герой дослужився до звання генерал-майора, оселився в Києві та придбав хутір на околиці — за річкою Либідь. Цю місцевість стали іменувати «Байків хутір», а потім звідси утворилися назви Байкової гори, вулиці Байкової, Байкова кладовища.

Стара частина Байкового кладовища зберегла чимало цікавих історичних поховань. Тут стоїть скульптурна постать славетної української поетеси Лесі Українки (Лариси Косач-Квітки), похованої в 1913 році; поряд з нею покояться її мати – письменниця і громадська діячка Олена Пчілка (Ольга Драгоманова-Косач) та інші члени родини Косачів. Збереглися могили знаних архітекторів – будівника Київського університету Вікентія Беретті та його сина Олександра Беретті, зодчого й портретиста Павла Шлейфера, художника Фотія Красицького.

Швидкий розвиток Києва вимагав нових місць для поховань. Через це у 1876 році до Байкового кладовища приєднали нову значну територію праворуч від Байкової вулиці. Тут теж були виділені православні, католицькі, лютеранські ділянки. На новому православному кладовищі коштом, зібраним за підмогильні місця, у 1884–1889 роках звели кам’яну Вознесенську церкву. Архітектор Володимир Ніколаєв оформив її у неовізантійському стилі.

На новій православній частині кладовища ще в дореволюційні роки були поховані, зокрема, видатний лікар Володимир Караваєв, історик і громадський діяч Володимир Антонович, класик української музики Микола Лисенко, автор слів національного духовного гімну «Молитва за Україну» Олександр Кониський, перший біограф Тараса Шевченка Михайло Чалий, українські літератори й мовознавці Борис Грінченко та Павло Житецький, письменник і діяч театру Михайло Старицький… Тут-таки збереглося декілька давніх склепів – найбільш багатих та капітальних поховань. Чи не найкрасивішим серед них є оформлена в готичному стилі споруда, що стала місцем поховання заможного власника ковбасної фабрики Михайла Аристархова.

За часів Громадянської війни та на початку радянської влади на Новому Байковому кладовищі були поховані діяч української культури та держави Іван Стешенко, письменник Іван Нечуй-Левицький, художник та розробник символіки й дизайну перших цінних паперів незалежної України Георгій Нарбут. Згодом тут-таки, неподалік від Вознесенської церкви, упокоївся видатний український історик, академік, керівник Української Центральної Ради Михайло Грушевський. Його не стало у 1934 році. Невдовзі чимало його колишніх соратників, учасників боротьби України за незалежність, знайшли безіменні могили у сталінських катівнях і таборах…

Головна алея нової частини кладовища за радянської доби поступово набула характеру офіційного українського пантеону. Вздовж неї ховали партійне та урядове керівництво УРСР, провідних учених, найбільш відомих письменників та майстрів мистецтв. Тут стоять надгробки колишніх членів політбюро ЦК КПУ Дмитра Мануїльського, Дем’яна Коротченка, Петра Шелеста, Володимира Щербицького, Олексія Ватченка, двічі Героїв Радянського Союзу партизанських ватажків Олексія Федорова та Сидора Ковпака. Нещодавно серед могил колишніх керманичів комуністичної системи з’явився надгробок рішучого борця проти цієї системи – керівника Народного Руху України В’ячеслава Чорновола.

На певній відстані від головної алеї теж зустрічаються надгробки знаменитих киян – таких, як чудові комічні актори Юрій Тимошенко (Тарапунька), Микола Яковченко, Андрій Сова, блискучий кіноартист Микола Гринько. В останні десятиліття у північній частині кладовища утворено декілька нових ділянок, на яких поховані відомі лікарі — академіки Микола Амосов та Олександр Шалімов, діяч транспортної галузі Георгій Кірпа, народні улюбленці – актори і режисери Леонід Биков, Іван Миколайчук, Богдан Ступка, популярні артисти Борислав Брондуков, Сергій Іванов, Нонна Копержинська, Маргарита Криніцина, уславлений диригент Натан Рахлін, талановита художниця Тетяна Яблонська, архітектор, будівник нового Хрещатика Анатолій Добровольський, видатний футболіст і тренер Валерій Лобановський, «залізний гімнаст», олімпійський чемпіон Борис Шахлін, археолог і поет, відкривач славнозвісної золотої пекторалі Борис Мозолевський та багато інших. На Байковому кладовищі перепоховано прах українських патріотів, жертв політичних репресій – Василя Стуса, Юрія Литвина, Олекси Тихого.

У 1975 році поряд із кладовищем було споруджено великий крематорій у дусі гостросучасної архітектури (проект Авраама Мілецького). До нього веде Дорога скорботи, уздовж якої художники Ада Рибачук і Володимир Мельниченко створили Стіну пам’яті з оригінальною монументальною композицією філософського змісту. Але, на жаль, ідейні керівники брежнєвської доби сприйняли цей твір як замах на принципи соціалістичного реалізму, тож композицію було знищено.

Нині Байкове кладовище разом із колумбарієм займає площу понад 100 га. Пам’ятати про тих, хто покоїться тут, вивчати та зберігати історичні поховання – це наш обов’язок перед нами самими та перед нащадками. Так закінчив свій виступ відомий дослідник київської старовини Михайло Кальницький.

До речі у Києві сьогодні 29 кладовищ і 2 цвинтарі. Датою заснування Байкового кладовища на полощі в 73 га слід вважати 14.12.1833 року.

Учасники заходу переглянули книги В. Жадько «У пам’яті Києва» та Людмили Проценко «Київський некрополь». Захід супроводжувався переглядом мультимедійної презентації, що надало більшого емоційного забарвлення.

Нові надходження
Лідія Новикова. Виноградна гойдалка

Виноградна гойдалка : поезія для дітей / Л. В. Новикова; упоряд. Новіков А. В. - Київ : «Видавництво «Фенікс», 2016. -80 с, іл.

Микола Ткач. Час любові і болю

Час любові і болю : поезія / М. М. Ткач. - Київ : «Видавництво «Фенікс», 2016. - 208 с.

Олександра Малаш. Любові багато не буває

Любові багато не буває : роман / О. В. Малаш. - Київ : «Видавництво «Фенікс», 2016. - 272 с.

Олег Гончаренко. В чеканні нової трави. Апокрифи дійсності

В чеканні нової трави. (Апокрифи дійсності) : збірка поезії / О. М. Гончаренко. - Київ : «Видавництво «Фенікс», 2016. - 208 с.

Петро Селецький. Книга справджень

Книга справджень : вірші та поеми / П. І. Селецький. Київ : «Видавництво «Фенікс», 2016. 208 с.

Володимир Базилевський. Лук і Ліра

Лук і Ліра : поезії / В. О. Базилевський. - Київ : «Видавництво «Фенікс», 2016. - 256 с.

© www.shevcbs.kiev.ua 2008Дизайн та розробка www.it-net.com.ua